- говіркий
- разгово́рчивый; говорли́вый; речи́стый; (охотно сообщающий другим свои мысли, переживания) сообщи́тельный
Українсько-російський словник. - ВТФ «Перун». В’ячеслав Бусел. 2008.
говіркий
Смотреть что такое "говіркий" в других словарях:
говіркий — прикметник … Орфографічний словник української мови
говіркий — (охочий до розмов), балакучий, балакливий, гомінливий, гомінкий, говірливий, лепетливий … Словник синонімів української мови
говіркий — а/, е/. Який любить поговорити, охочий до розмов; балакучий … Український тлумачний словник
говіркість — кості, ж. Абстр. ім. до говіркий … Український тлумачний словник
говірко — Присл. до говіркий … Український тлумачний словник
говірливий — а, е. Те саме, що говіркий … Український тлумачний словник
балакучий — (який полюбляє багато балакати), балакливий, говіркий, говірливий, язикатий, пащекуватий, просторікуватий; гомінкий, гомінливий, лепетливий (який багато й голосно говорить); щебетливий, цокотливий (перев. про жінок і дітей гомінливий) … Словник синонімів української мови
говорючий — а, е, рідко. Те саме, що говіркий … Український тлумачний словник
гомінливий — а, е. 1) Який багато говорить; говіркий. || Сповнений гомону. 2) перен. Який видає безладні звуки, шумить … Український тлумачний словник
лепетливий — а, е. Який багато лепече; говіркий. Лепетливий на язик … Український тлумачний словник
речнистий — а, е, діал. Балакучий, говіркий … Український тлумачний словник
